Суд встановив, що право власності на паспорт громадянина України належить громадянинові

Паспорт громадянина України – основний документ, що засвідчує особу і підтверджуючий взаємозв’язок окремої людини з державою як громадянина України. Разом з тим, якщо громадянин України через будь-які причини приймає рішення проживати за кордоном (окрім країн, де допускається перебування із національним паспортом українця), він зобов’язаний при перетині кордону залишити свій паспорт на митниці.

Але не для того, щоб, повернувшись (на якийсь час або на постійне проживання) додому, отримати його назад. А для знищення як паспорта з відміткою про зняття з реєстраційного обліку на підставі абзацу 4 пункти 7 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом Міністра внутрішніх справ України № 1603 від 21 грудня 2004 року (далі – Порядок).
На даний час, щодо законності даного положення продовжуються судові спори. Так, колегія суддів Окружного адміністративного суду м. Києва у складі Наталії Блажівськой (головуючий), Павла Григоровича і Ігоря Смолія Ухвалою від 2 липня за позовом громадянина К. до МВС України, державного департаменту у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб МВС України і Головного управління МВС України в м. Києві вказану вище норму визнала незаконною. І хоча воно не набуло чинності, оскільки МВС України подало апеляційну скаргу, ми вважаємо даний спір цікавим для читача.
Право власності
Суть даної справи полягає в наступному. Громадянин України К. виїхав в 1999 році на постійне місце проживання до Канади. Згідно чинному законодавству, при виїзді у нього був вилучений паспорт громадянина України. Коли в листопаді 2008 року гр-н К. повернувся на Україну, він звернувся в органи Міністерства внутрішніх справ з тим, щоб йому повернули паспорт громадянина України. Але у відповідь він отримав Довідку Управління у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб, відповіді Державного департаменту у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб МВС України, з яких випливало, що його паспорт громадянина України був знищений відповідно до норм Порядку.
Гр-н К., вважаючи, що цей факт порушує його права громадянина України, а також перешкоджає його участі у цивільних правовідносинах (перш за все, з банками) як громадянина України, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з вказаним позовом. Зокрема, позивач вимагав:
- визнати незаконним і відмінити наказ МВС України про затвердження Порядку в частині вилучення і знищення паспорта громадянина України з відміткою про зняття з реєстраційного обліку;
- відновити його право на отримання документа, що засвідчує особу власника і підтверджує громадянство України;
- зобов’язати МВС України видати позивачеві паспорт громадянина України.
Розглянувши справу, суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позов частково – в частині відносно законності норми Порядку.
Дане рішення суд ухвалив з урахуванням наступного. Відповідно до частини 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженої ухвалою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року, паспорт громадянина України є документом, що засвідчує особу власника і підтверджуює громадянство України.
Виходячи із змісту пунктів 1, 4, 8 Положень про паспорт, паспорт є власністю громадянина України.
Відповідно до частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно пункту 8 Положень про паспорт і виходячи із загального аналізу законодавства, можна зробити висновок, що дія паспорта громадянина України не обмежена певним періодом часу.
Окрім цього, суд встановив, що законодавець в Положенні про паспорт розмежував поняття паспорта і бланка паспорта: тоді як паспорт – документ, що засвідчує особу, бланк паспорта – просто встановленого зразка формуляр, документ строгої звітності. На ньому шляхом внесення даних оформляється паспорт громадянина України, тобто документ, що передається у власність особі, особу якої він засвідчує.
При цьому Положення про паспорт передбачає можливість знищення бланка паспорта, але не паспорти громадянина України.
Також суд взяв до уваги норми частини 2 статті 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду на Україну громадян України»: на громадян України, які поводилися з клопотанням про виїзд з України, розповсюджуються всі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і обов’язками. За такими громадянами зберігається все їх майно, гроші, цінні папери, що належать їм на праві приватної власності.
Таким чином, при вилученні і знищенні паспорта громадянина України порушуються його права, з одного боку – власності на паспорт, з іншої – права, гарантовані Конституцією, законами України, іншими актами законодавства, реалізація яких безпосередньо пов’язана з наявністю паспорта громадянина України.
Що ж до решти частини позовних вимог, то суд вказав, що право позивача на отримання паспорта громадянина України не було порушене, оскільки він не звертався у відповідні органи МВС України з вимогою видати йому паспорт громадянина України в установленому порядку.