Податкові проблеми при викупі корпоративних прав емітентом

Підприємство А як один із співзасновників вносить до статутного фонду підприємства Б основні фонди (у обмін на корпоративні права). Чи може підприємство Б надалі викупити у підприємства А цю частку за 30 % від номінала? Якщо так, то чим це загрожує обом підприємствам?

Зрозуміло, за наявності доброї волі у кожного з підприємств викуп підприємством Б у підприємства А долі в своєму статутному фонді можливий. При цьому вартість такої операції довільно визначається сторонами і може, зокрема, становити 30 % від номінала (як, втім, і будь-яку іншу вподобану сторонам величину, що гарантоване ст. 632 Цивільного кодексу України).

Не виключено, що автора питання, судячи по формулюванню, турбує зв’язаність сторін, що беруть участь в операції купівлі-продажу корпоративних прав. Головна небезпека, що виникає з факту зв’язаності, полягає в необхідності застосування звичайних цін.

Нагадаємо два перші підпункти п. 7.4 Закону Про Прибуток:

«7.4.1. Дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) зв’язаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менш звичайних цін на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. 7.4.2. Витрати, понесені платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у зв’язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не звичайніших цін, що діяли на дату такого придбання».

В той же час операції з корпоративними правами оподатковуються на прибуток відповідно до спеціального п. 7.6 того ж Закону, що містить визначення термінів «витрати» і «доходи» для цілей застосування саме цього пункту. До того ж в об’єкт обкладення потрапляє лише прибуток, що виникає, якщо доходи від цінних паперів перевищують витрати від них, і що збільшує валові доходи відповідного періоду. Згадки про необхідність застосовувати в окремих випадках до доходів від цінних паперів або витрат звичайні ціни п. 7.6 не містить. Більш того, передостанній абзац пп. 7.6.1 швидше можна тлумачити як вказівку на явну перевагу застосування правил п. 7.6 перед іншими правилами Закону:

«Всі інші витрати і доходи такого платника податку, окрім витрат і доходів по операціях з цінними паперами (корпоративними правами) і дериватами, визначеними даним підпунктом, беруть участь у визначенні об’єкту оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених даним Законом».

На нашу думку, це означає, що є достатньо серйозні підстави наполягати на непридатності звичайних цін до операцій, оподаткування яких регулюється п. 7.6 Закону Про Прибуток.

Переконавшись у відсутності специфіки зв’язаності осіб, що беруть участь в операціях по купівлі-продажу корпоративних прав, можна було б поставити крапку. Заважає ж це зробити одне «але»: у питанні мова йде не просто про операцію між зв’язаними особами щодо продажу корпоративних прав (емітованих певним третім підприємством), а саме про викуп емітентом у одного з інвесторів частки у власному статутному фонді.

З приводу операцій емісії і зворотного викупу або погашення цінних паперів (корпоративних прав) п. 7.6 містить спеціальну обмовку в останньому абзаці пп. 7.6.1:

«Норми даного пункту не розповсюджуються на операції по емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, здійснювані платником податку, а також по їх зворотному викупу або погашенню таким платником податку».

По-перше, на кого при емісії або зворотному викупі (погашенні) ЦП (корпоративних прав) не розповсюджуються правила п. 7.6 - тільки на емітента або і на емітента, і на інвестора (що набуває корпоративних прав або ЦП при емісії або продає їх емітенту)? Можна припустити, що нерозповсюдження стосується тільки емітента, хоча до цих пір чіткого підтвердження або спростування цього припущення не з’явилося.

А ось дещо раніше ДПАУ підкреслювала, що придбання ЦП у емітента правилами п. 7.6 зовсім не регулюється.

По-друге, згідно деяких правил ведеться облік у сторони, на яку п. 7.6 таки не розповсюджується (нехай навіть це буде тільки емітент)? Якщо викуп корпоративних прав кінець кінцем завершиться їх погашенням (анулюванням), це ще має якесь логічне обгрунтування: при емісії у емітента не було доходу, при погашенні не буде витрат. Але якщо надалі корпоративні права перепродуватимуться, то при формальному прочитанні цього абзацу виходить, що доходи від цінних паперів від такого перепродажу виникнуть, а витрати - ні. Навряд чи досліджуваний абзац мав своєю початковою метою таку жорстку дискримінацію перепродажів корпоративных об’єктів.

Не намагаючись однозначно відповісти на питання про «взаємини» п. 7.6 і операцій викупу/емісії корпоративних прав, відзначимо тільки, що доходи і витрати, які все ж таки не регулюватимуться п. 7.6, не повинні пропасти для податкового обліку безповоротно: мабуть, їх слід враховувати на загальних підставах відповідно до передостаннього абзацу пп., що цитувався вище, 7.6.1. А значить, на них розповсюдяться і наслідки зв’язаності осіб, що беруть участь в угоді.

(Якщо ж згодом корпоративні права продаватимуться третій особі, то у момент здійснення операції зв’язаності між продавцем і покупцем ще не буде. Крім того, операція вже обкладатиметься по правилах п. 7.6. Значить, в даному випадку загроза звичайних цін не виникне.)