Зокрема, обмеження впливу на підприємців Президенту бачиться через впровадження механізму припинення суб’єктів господарювання виключно за рішенням суду.

Президент також вважає за необхідне застосовувати судову процедуру для зупинки виробництва або при застосуванні інших заходів реагування, які обмежують здійснення підприємницької діяльності.

Нагадаємо, п.п. 291.5.2 п.291.5 ст. 291 ПК передбачає, що платниками єдиного податку не можуть бути фізичні особи – підприємці, що здійснюють діяльність у сфері аудиту.

Проектом пропонується внести відповідні зміни до Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Автор обгрунтовує це тим, що зі скасуванням свідоцтва про державну реєстрацію податківці та органи Пенсійного фонду стали вимагати від підприємців для підтвердження статусу суб’єкта господарювання надання оригіналу витягу або витягу з ЄДР. Отримання обох документів – платне. Вартість витягу становить 51 гривню, крім того, за кожну сторінку витягу необхідно також платити 3,4 гривні, вартість виписки відповідно – 17 гривень плюс 3,4 гривні за кожну сторінку виписки.

Зазначені документи підприємці зобов’язані подавати своїм контрагентам, що, як зазначається в пояснювальній записці “лягло важким фінансовим тягарем на підприємців“.

Для зменшення фінансового навантаження на підприємців і був розроблений і представлений згаданий проект.

На думку автора проекту, існування міліцейських підрозділів при галузевих відомствах є нелогічним.

Законопроект передбачає передачу функцій податкової міліції в частині оперативно-розшукової та кримінально-процесуальної діяльності, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідним правоохоронним органам.

Зокрема, наказ Мін’юсту № 3433 / 5 затверджує форми таких документів:

- Заяви про втрату оригіналів установчих документів юридичної особи;

- Заяви про припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем;

- Повідомлення про закриття відокремленого підрозділу;

- Повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи;

- Повідомлення про зміну місцезнаходження реєстраційної справи та внесення державним реєстратором запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про зміну місцезнаходження реєстраційної справи,

і цілого ряду інших (загалом – 31).

Наказ набере чинності через місяць з дня його офіційного опублікування.

Проектом передбачається перерозподілу витрат на фінансування Конституційного Суду України і на фінансування судів загальної юрисдикції. Зокрема, пропонується зменшити суму витрат на забезпечення конституційної юрисдикції в Україну на 50 000,0 тис. грн. і, відповідно, на цю ж суму збільшити видатки на здійснення правосуддя судами загальної юрисдикції місцевого та апеляційного рівня.

Така законодавча ініціатива пояснюється тим, що при розподілі в бюджеті витрат була необґрунтовано, як вважає автор проекту, виділена сума коштів Конституційному Суду Україні в розмірі, що перевищує необхідність фінансування цього органу. Разом з тим, на здійснення правосуддя судами загальної юрисдикції місцевого та апеляційного рівнів (а саме, на витрати, не пов’язані з оплатою праці та комунальних послуг, енергоносіїв) була виділена недостатня сума коштів.

На думку розробників законопроекту, виділення сум у розмірі 67 356, 7 тис. грн. лише на фінансування 18 суддів та апарату, який їх обслуговує, є неприпустимим.

Відповідно до Закону, суддя в господарському процесі не може брати участь у перегляді прийнятих за його участю судових рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. Аналогічної нормою доповнили також ЦПК і КАС: суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, у перегляді справи ВСУ, не може брати участь у розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі.

Крім того, в ГПК, ЦПК і КАС закріплюється обов’язок суду здійснювати залучення до справи осіб (що не є сторонами в суперечці), якщо при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до слухання або під час його розгляду буде встановлено, що судове рішення може вплинути на їх права та обов’язки. Такі особи будуть залучатися до участі в розгляді справи в статусі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

Серед іншого, вносяться також зміни в терміни позовної давності, закріплені ГК. Так, позовна давність для вимог про визнання недійсними угод, укладених під впливом насильства або обману, і позовна давність для вимог про застосування наслідків нікчемного правочину, згідно Закону, більше не належить до спеціальних термінів давності.

З переліку позовних вимог, на які зараз позовна давність не поширюється, виключені позови власників (чи інших осіб) про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право.

Зміни торкнулися і статті 113 ГПК. На сьогоднішній день статтею передбачено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Ця норма доповнюється положенням про те, що заява про перегляд судового рішення господарського суду на підставі, передбаченій пунктом 1 статті 112 ГПК (у зв’язку з появою істотних для справи обставин, які не були і не могли бути відомі на момент розгляду справи) може бути подано не пізніше трьох років з дня набрання рішенням чинності.

Таким чином, фактично пропонується із закінченням трирічного терміну не враховувати ці нововиявлені обставини навіть в тих випадках, коли вони стали відомі зовсім недавно, і місячний строк з тих пір ще не закінчився.

Для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, прокурора та інших суб’єктів владних повноважень встановлено граничний строк, зі спливом якого апеляційна або касаційна скарга не може бути прийнята до провадження судом касаційної інстанції, незалежно від поважності причини пропуску терміну для подачі.

Законом також змінено порядок вирішення питань про поновлення строків для подачі апеляційних та касаційних скарг у цивільному та адміністративному процесах, врегульовані і інші питання, пов’язані зі строками та порядком звернення до судів різних інстанцій, а також діяльністю судів із розгляду справ, віднесених до їх юрисдикції.

 Законом проголошуються основні напрями державної політики у сфері малого та середнього підприємництва, серед яких, наприклад, удосконалення порядку ведення податкового та статистичного обліку, спрощеної системи оподаткування для цих суб’єктів, а також фінансова підтримка.

 Остання, згідно з проектом, надається за рахунок держбюджету та місцевих бюджетів у вигляді часткової компенсації відсоткових ставок за кредитами на реалізацію проектів суб’єктів підприємництва; часткової компенсації лізингових, факторингових платежів і платежів за користування гарантіями; гарантій і поручительств за кредитами; надання кредитів (у тому числі мікрокредитів) на відкриття власної справи; надання позик на впровадження нових технологій; компенсації витрат на розвиток кооперації; фінансової підтримки енергозберігаючих та екологічно чистих технологій тощо.

 Депутати порахували необхідним змінити ст. 55 ГК, по-новому визначивши розподіл суб’єктів підприємництва на малі, середні і великі. При чому ч.7 ст.63, що регулює питання класифікації суб’єктів господарювання на сьогоднішній день, з ГК виключена.

 Серед суб’єктів малого підприємництва виділено суб’єкти мікропідприємництва. Такими, відповідно до Закону, є фізособи-підприємці та юридичні особи, у яких середня чисельність працюючих за рік не перевищує 10 осіб та обсяг річного доходу не перевищує суму, еквівалентну двом мільйонам євро (ця сума визначається за середньорічним курсом НБУ).

 До суб’єктів малого підприємництва віднесені ФОП і юрособи, у яких середня чисельність працюючих за рік не перевищує 50 осіб та обсяг річного доходу від будь-якої діяльності (згідно чинному регулюванню – “від реалізації товарів, робіт і послуг”) не перевищує суму, еквівалентну десяти мільйонам євро (зараз – 70 млн. гривень).

 Суб’єктами великого підприємництва названі юридичні особи – суб’єкти господарювання, у яких середня чисельність працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб і річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро (за чинним законодавством – 100 млн. гривень).

 Решта суб’єктів господарювання відносяться до суб’єктів середнього підприємництва.

Проектом, зокрема, передбачено зміну порядку підбору кандидатів на посаду судді.

Автори вважають, що особам, які претендують на посаду судді, не заважало б проходити після здачі іспиту на знання загальної теорії спеціальну підготовку перед заняттям посади. Відповідні пропозицію запропоновано проектом. Без такої спецпідготовки згідно з документом зможуть обійтися лише ті, хто має стаж роботи на посаді помічника судді не менше 3-х років.

Проектом передбачена також неможливість відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів на підставі скарг та заяв, “які не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку”, а також на підставі анонімних скарг.

Законопроектом № 9733 пропонується внести зміни до законів “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, “Про захист прав споживачів”.

Зокрема, пропонує встановити в перехідних положеннях Закону “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, що норми щодо необхідності попередження про проведення планової перевірки, а також щодо необхідності отримання згоди органу Держспоживстандарту на проведення позапланової перевірки не застосовуються під час здійснення заходів державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів та контролю і нагляду за якістю та безпекою продукції.

Таким чином, у разі прийняття закону, контролюючому органу при проведенні таких перевірок не потрібно ні попереджати про них за 10 днів (при планових), ні отримувати у центрального органу у справах захисту прав споживачі згоду на їх проведення (при позапланових заходах).